Офіційний сайт міста Ізюм

82 переглядiв

Історія центральної площі міста

Ізюм – одне з найстаріших міст Слобожанщини, засноване  у 1681 році,   місто обласного значення, центр Ізюмського району.  Розташоване в південно-східній частині Харківської області на межі лісостепової і степової фізико-географічних зон, в місці переходу Середньоруської височини в Донецький кряж.  Місто розкинулось на обох берегах Сіверського Дінця біля підніжжя пам’ятки природи гори Крем’янець, найвищої точки Харківської області (218 м над рівнем моря).

 Історія Ізюма, власне як міста, починається з 1681 року, коли силами харківських козаків під керівництвом полковника Григорія Донець-Захаржевського була збудована велика фортеця – ІЗЮМ. Вдалий рельєф місцевості – місто було побудовано біля підніжжя гори Крем’янець, що омивається Дінцем з трьох боків, – послужив швидкому перетворенню Ізюма в центр краю. В 1685 році Ізюм стає полковим містом – центром Ізюмського слобідського козачого полку, якому підпорядковувались 13 навколишніх міст та слобод. 

1 Ізюмська фортеця. Малюнок

2 Макет Ізюмської фортеці

Перетворення Ізюма в полковий центр сприяло подальшому розвитку міста і на початку ХVIII століття навколо фортеці почали виникати приміські слободи, які тоді називали форштоками. Так виникли Піски, Попівка, Гончарівка та інші, що згодом злилися з містом, зберігши свої назви до нашого часу. Розвитку міста сприяло і те, що воно стояло на торговому шляху з Слобожанщини на Дон.

На початку ХVIII століття Ізюм вважався найбагатолюднішим містом Слобідської України.

Перший проект перепланування Ізюма, який потім був покладений в основу подальших перебудов, був складений ще в 1785 році губернським землеміром Густавом фон Буксгевденом. Зберігаючи уже існуючу структуру міста, його план базувався на сітці взаємно перпендикулярних вулиць.

3 Перепланування Ізюма кінець XVIII ст.003

Незабудований вкритий піском пустир, що простягався від Преображенського собору до Цареборисівського бастіону Ізюмської фортеці (нині вулиця Покровська) довгі роки використовувався містянами як головний майдан для проведення масових заходів — хресних ходів, парадів, гулянь, ярмарок.

4 Соборна площа. Кінець ХІХ - початок ХХ ст

5 Хресна хода на Соборній площі

6 Соколине свято 1911

В ХІХ столітті з розвитком Ізюма як повітового міста починає забудовуватись його центральна частина. В північній частині майдану зводиться будівля присутніх місць, де розміщуються городничий, поліція та казначейство (будівля не збереглася), а навпроти — невеликий сквер, засаджений акаціями та кленами. Як зазначає в своїх записах, які зберігаються в Ізюмському краєзнавчому музеї імені М.В. Сібільова, відомий ізюмський краєзнавець В.М. Авілов “Соборная площадь получила свое название от собора, который построен на площади, ранее служившей базарной и ярмарочной. Здесь же, против дома присутственных мест, в котором когда-то размещался городничий, полиция и казначейство, находился чахлый сквер, засаженный акациями, кленами, и вокруг — желтой акацией.”

7 Фрагмент записок В.Н. Авілова

Пізніше в тому сквері розміщувався кінотеатр “Едісон”. З’являються будівлі жіночої гімназії (нині міська поліклініка), реального училища (нині ЗОШ № 4), міської управи (не збереглася), каланча Ізюмської пожежної частини (не збереглася), інші кам’яні будівлі, які становили спільний архітектурний ансамбль. «На Соборной площади находилось Реальное училище, типография и переплетная Флит, казначейство, окружной суд, а в доме Протопопова — женская прогимназия. С 1910 года в доме Дементьева вверху помещался клуб, а внизу кинотеатр «Мираж», владельцем которого был Пурто», – зазначає в своїх записах В.М. Авілов.

8 Фрагмент записок В.Н. Авілова 1

В північній частині площі деякий час (приблизно з 1917 по 1923 рік) розміщувалася візнича біржа.  На площі ізюмчани вперше побачили циркову споруду типу Шапіто, а в ній циркові вистави. “О приезде цирка братьев Котликовых возвещали рекламы, которые возил по улицам запряженный в специальную тележку ослик. Так в жизнь изюмчан в 1907 году вошел всемироно известный Анатолий Дуров со своими зверями”, – згадує В.М. Авілов.

Після забудови значної частини незважаючи на зменшення території, площа продовжує виконувати свою основну функцію як місце проведення масових заходів: міських свят, парадів, демонстрацій, ярмарок.

 

Друга світова війна завдала непоправної шкоди місту, майже вся його центральна частина була зруйнована.

10 Центральна частина Ізюма 1943 р.

11 Будівля колишньої жіночої гімназії 1943 р

 

 У післявоєнні роки площу було вирівняно, очищено від руїн. Відбувається повна реконструкція центральної частини міста, визначаються території центральної площі, міського парку, проїзджої частини.  “Тодішня Соборна площа у місті, – пише в 1963 році в книзі “Ізюм” М.Т. Д’яченко, – була гола, забрукована булижником.” В 50-ті роки на площі поблизу колишнього Реального училища були насаджені дерева, пізніше там виріс парк. Проводиться реставрація збережених будівель, спорудження нових адміністративних та житлових об’єктів.

12. Мітинг на площі, 1953 р.

13 Підготовка до реконструкції центральної частини міста

14 Реконструкція Центральної площі 60-ті роки ХХ ст

15 Реконструкція Центральної площі

16 Реконструкція центральної частини міста 60-ті роки ХХ ст.

 В кінці 70-х років закінчена реконструкція Центральної площі міста, де розміщений комплекс важливих адміністративно-громадських будівель Ізюма. Архітектурний ансамбль складає адміністративна будівля, де працюють органи місцевого самоврядування,   культурно-розважальний комплекс “Спартак”, будівля міської поліклініки (колишня жіноча гімназія), побудована в кінці ХІХ століття в стилі класицизму, житлові будинки з магазинами.

17 Свято на Центральній площі 70-ті роки ХХ ст

18 Центральна частина Ізюма, 1979 р

Сьогодні оновлена Центральна площа Ізюма є рекреаційною зоною, місцем проведення ізюмчанами свого дозвілля. Продовжуючи традицію, вона є місцем проведення масштабних культурно-мистецьких та спортивних святкових заходів.