Хвилина мовчання за Героєм

🕯 Хвилина мовчання за Героєм

Сьогодні вшановуємо ЯРОВОГО Володимира Олександровича «ІНЖЕНЕР»
📅 27.12.1988 — 06.07.2024

Володимир народився 27 грудня 1988 року в місті Ізюм Харківської області. Навчався в загальноосвітній школі №5, а згодом — в Ізюмському аграрному ліцеї, де здобув фах оператора комп’ютерного набору. Був активним, добрим і щирим юнаком, який захоплювався спортом, зокрема брав участь у марафонах. Понад десять років працював на металобазі, де пройшов шлях від простого робітника до керівника.

Він мав великий військовий досвід: після строкової служби у 2012–2013 роках, з березня 2014 по березень 2015 року захищав Україну в зоні АТО. У перший день повномасштабного вторгнення, евакуювавши родину, Володимир без вагань знову став до зброї. Проходив службу у званні старшого солдата на посаді оператора БПЛА у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Після отриманого на фронті поранення та лікування у шпиталі він повернувся до побратимів і продовжив виконувати бойові завдання.

🕯 6 липня 2024 року старший солдат Володимир Яровий загинув поблизу села Малі Проходи Харківської області. Автомобіль, у якому він перебував разом із побратимами, підірвався на ворожій міні під час виконання бойового завдання.

Йому було 35 років. Героя поховали з військовими почестями в Ізюмі на Алеї Слави по вулиці Василя Стуса. У нього залишилися батьки, брат, сестра та 9-річний син. За мужність, відвагу та самовіддане служіння старший солдат нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудним знаком «Золотий Хрест», медаллю Івана Сірка, відзнакою Міністра оборони України «За поранення» та медаллю «Ветеран війни».

Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях і в нашій вільній Україні. 🇺🇦

За матеріалами ГО «Ізюмський Рубіж»