Гарячка Західного Нілу

Гарячка Західного Нілу (ГЗН) входить до переліку подій, які можуть являти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоровʼя й попадають під регуляцію Міжнародними медико санітарними правилами.
В 2024 році масштабний спалах захворювання зареєстровано в Ізраїлі, де за останні 3 місяця захворіло понад 400 людей, 32 з них померли. В Європі найбільша кількість випадків зареєстрована у Греції (31, з них 5 летальних) та Італії (25, з них 2 летальні). Також по 1 летальному випадку зафіксовано в Іспанії та Румунії.
На початку серпня в Варшаві (Республіка Польща) мала місце масова загибель синантропної птиці (ворони, граки), викликана вірусом ГЗН.
В Україні серед людей в поточному році зареєстровано вже 19 випадків захворювання проти 13 за аналогічний період 2023 року. Хворих виявлено в Полтавській та Київській областях, де вздовж берегів Дніпра утворилися сталі осередки. Природні осередки, крім вказаних областей, виявлено у Північно-Західному Причорноморʼї, насамперед Запорізької області.

ГЗН належить до групи природно-осередкових зооантропонозних
арбовірусних особливо небезпечних інфекцій з трансмісивним механізмом передачі, яку спричиняє вірус роду Flavivirus родини Flaviviridae.
Захворювання є актуальною проблемою як для медичної, так і для ветеринарної практики та має глобальне поширення на планеті, зі стабільними у часі природними й антропургічними осередками за рахунок особливостей циркуляції збудника і широкого спектру векторів, які забезпечують передачу вірусу. Трасконтинентальне переміщення птахів сприяє планетарному поширенню збудника і змінює ареали його поширення. Ендемічність територій щодо ГЗН визначається ареалами специфічних переносників, які забезпечують циркуляцію збудника між чутливими до нього біологічними видами птахів і тварин. Дане захворювання проявляється у людей спорадичними випадками та епідемічними спалахами.
Сприйнятливість людини до ГЗН є висока, зазвичай уражається сукупне населення. Групами ризику інфікування вірусом ГЗН в осередках сільського типу є сукупне населення, особливо особи, які проживають біля водних обʼєктів, працівники тваринницьких господарств і птахоферм. В осередках міського типу – мешканці будинків з підтопленими підвальними приміщеннями. До груп ризику належать також мисливці, лісники, туристи, військовослужбовці, які перебувають у польових умовах у мирний час або приведенні бойових дій на території природних осередків. Існують і групи медичного ризику, до яких належать реципієнти препаратів крові, органів, тканин і клітин, працівники лабораторій, новонароджені діти від інфікованих матерів.
В природних осередках характерна літньо-осіння сезонність захворювання.
Територія України має всі умови (кліматичні, географічні, флоро-фауністичні) для формування та функціонування сталих осередків ГЗН. За наявними даними відомо про існування природних осередків із циркуляцією вірусу ГЗН на території Північно-Західного Причорноморʼя, а також ензоотичними територіями України вважаються деякі області південно-східних та західних регіонів.