
Моє ім’я Юлія Таляр і я – з міста Ізюм.
Покинути свою домівку було чи не найважчим рішенням для мене та моєї родини.
Життя в окупації навчило мене шукати хоч якийсь позитив попри все те жахіття, яке тоді коїлось навкруги: радіти, що прокинулась вранці (а не загинула від потрапляння ворожого снаряду в будинок); що вдалося навідати батьків і не потрапити під обстріл; що є вогнище, на якому можна приготувати їжу (і що вона взагалі є).
Мабуть, найголовніше, що я усвідомила тоді – не можна відкладати життя на «потім», бо «потім» може не настати.
Дорога з окупованої території до підконтрольної Україні була дуже довгою і складною. Але ми впорались.
Зараз я живу з родиною на Кіровоградщині – малій батьківщині мого батька.
На жаль, поки що війна триває, і повернутися додому немає змоги з багатьох причин.
Але я дуже хочу і вірю в те, що скоро Україна переможе, настане мир і Я повернусь!